Знаєте той момент, коли ти приходиш додому пізно ввечері, відкриваєш холодильник, а там… правильно, нічого цікавого? Це історія мого життя. Після сотого бутерброда на вечерю я зрозумів – щось треба міняти. Або я навчуся готувати швидко, або мій шлунок оголосить страйк. І ось що з цього вийшло.

Спочатку було страшно. Серйозно, ви бачили, скільки кнопок на сучасній плиті? А ці всі рецепти в інтернеті, де треба зважувати кожну крихту і використовувати інгредієнти, назви яких я навіть вимовити не можу? Ні, це не мій шлях. Методом проб і помилок (і кількох підгорілих сковорідок) я вивів власну формулу швидкої вечері.

Перше правило швидкого готування – не ускладнювати. Ніхто не помре, якщо в рецепті буде на два види спецій менше. Зате ви точно страждатимете, коли о десятій вечора побіжите в магазин за “щіпкою шафрану”. Друге правило – готувати і прибирати одночасно. Повірте, немає нічого гіршого за гору посуду, яка чекає на вас зранку. І третє – не боятися експериментувати. Найгірше, що може статися – ви замовите піцу. Не така вже й трагедія, правда?

А тепер давайте перейдемо до конкретних рецептів. І не хвилюйтеся – якщо я зміг це приготувати, зможе кожен.

Паста з креветками і шпинатом (12 хвилин оптимізму)

Знаєте, що найскладніше в приготуванні пасти? Дочекатися, поки закипить вода. Серйозно, це як дивитися, як висихає фарба, тільки з бульбашками. Але є хороша новина – поки вода збирається з думками, ми можемо підготувати все інше.

Що в нас буде:

• Спагеті (тому що всі інші види пасти – це для тих, хто має час на експерименти)
• Креветки заморожені (свіжі це прекрасно, але мій банківський рахунок не згоден)
• Шпинат (щоб було чим похвалитися перед мамою)
• Часник (кількість регулюйте залежно від ваших планів на особисте життя)
• Вершки (так, ті самі, жирні)
• Пармезан (або будь-який твердий сир, який знайдете в холодильнику)

Процес цей настільки простий, що я примудряюся паралельно дивитися серіал. Хоча, можливо, саме тому я вже тричі обпікся об сковорідку…

Азіатський боул “Вибач, бабусю”

Цей рецепт я називаю “Вибач, бабусю”, тому що моя бабуся досі вважає, що сиру рибу їдять тільки від великого голоду. Але знаєте що? Це смачно, швидко і виглядає так, ніби я знаю, що роблю.

В головних ролях:

• Лосось (так, дорого, але дешевше ніж ресторан)
• Рис швидкого приготування (десь в Японії зараз заплакав шеф-кухар)
• Авокадо (якщо пощастить вгадати зі стиглістю)
• Огірок (тому що треба хоч щось просте)
• Соєвий соус (універсальний підсилювач смаку)
• Кунжут (для інстаграмності)

Стейк “Навіщо нам ресторан”

Коли я вперше спробував приготувати стейк, моя пожежна сигналізація влаштувала концерт на всю багатоповерхівку. Все горить, все димить… Тьфу…
Зараз я вже знаю пару секретів, і сусіди перестали викликати пожежників.

Нам знадобиться:

• Гарний шматок м’яса (тут без варіантів, економити не варто)
• Сіль і перець (і все, правда, більше нічого)
• Олія (та, яка не боїться високих температур)
• Часник і розмарин (для аромату і понтів)

Головне правило приготування стейку – не смикати його по сковорідці. Поклали і чекаємо. Це як медитація, тільки з м’ясом.

“Рятівна” яєчня по-італійськи

Коли в холодильнику гуляє вітер, а замовляти доставку вже соромно, на допомогу приходить вона – яєчня з помідорами, або як її називають італійці, “шакшука”. Хоча, якщо чесно, я не впевнений, що це італійська страва, але звучить красиво.

Що знадобиться:

• Яйця (чим більше, тим ситніше)
• Помідори (свіжі або консервовані, я не сноб)
• Часник (традиційно багато)
• Базилік (якщо зелень ще не перетворилася на природній компост у холодильнику)

Найкраще в цьому рецепті те, що навіть якщо щось піде не так – це все одно буде смачно. Просто назвіть це “авторською інтерпретацією” і подавайте з упевненим виглядом.

Епілог, або Чому все це працює

За місяці експериментів я зрозумів одну просту істину: готування не повинно бути складним. Серйозно, якщо в рецепті більше десяти інгредієнтів – це вже не вечеря, а косплей “МастерШефу”.

І знаєте що? Тепер я навіть отримую задоволення від процесу. Хоча, можливо, це Стокгольмський синдром. Але факт залишається фактом – я більше не витрачаю все життя на приготування вечері, а мій шлунок більше не вважає бутерброд повноцінною їжею.

А, і ще одне. Тримайте під рукою номер доставки піци. Просто про всяк випадок.